Чому саме Мати Божа Летичівська? Що має спільного між собою спорт і Матір Бога?

А відповідь досить проста: Відділ Спортивного Душпастирства віддаємо в руки Їй, тому що Вона наша «Землячка». Санктуарій, присвячений Матінці Божій Летичівській знаходиться в нашій Камянець-Подільській дієцезії. Просимо, щоб Вона огортала молитвою учасників змагань, усіх волонтерів й нашу працю. Також хвилини неспокою і трудностей можемо віддавати в руки Богородиці, адже Вона переживала темряву Віфлеємської ночі та Голгофи, Її образ в Летичівській іконі, переживав неймовірну кількість трудностей, переїздів з місце на місце та важких моментів історії – хто ж як не Вона зрозуміє нашу потребу і допоможе!

Пропонуємо Вашій увазі історію вшанування ікони Матері Божої Летичівського.

 
У 1996 році св. Йоан Павло ІІ встановив 6 липня днем літургійного святкування Летичівської Богородиці для Кам’янець-Подільської дієцезії. Щороку на цю урочистість вирушають паломництва з Кам’янця-Подільського, Томашполя, Хмільника, Шепетівки… Паломники на своєму транспорті чи на велосипедах, – всі, щоб віддати шану Цариці Поділля і Волині.

Як все починалося…

 
Летичівська ікона походить з Італії. У 1606 році Святіший Отець Климентій VІІІ вислав на Русь місіонерів – отців-домініканців. Посилаючи та благословляючи їх у далеку дорогу, папа обдарував монахів цінним даром – іконою, яка була копією ікони «Salus Рopuli Romani» (Спасіння римського народу). Саме з цією копією домініканці прибули на Поділля у ХVІ ст.
 

Ченців зустріли не гостинно, тому що староста Летичева Ян Потоцький був кальвіністом. Він заборонив монахам оселитися у місті. Однак на прохання своєї дружини Єлизавети все ж таки дозволив місіонерам оселитися недалеко містечка у Залетичівці, у двох сільських хатах.

Одного вечора монахи як завжди, молилися перед іконою Пресвятої Діви Марії. Мешканці околиць і Летичева побачили надзвичайне сяйво, немов спалахнула пожежа. Вони подумали, що горять хати. Прибігли зі страхом і побачили диво: світло, наче вогняний стовп, сходило від ікони Богородиці у небо. Сповнені радості та щастя, впали на коліна, віддаючи шану Пресвятій Діві Марії. Туди прибула також і шляхта та й сам Потоцький, усі побачили ікону у надзвичайному сяйві. До світанку перед іконою навколішках покірно стояв летичівський староста, віддаючи у володіння Пресвятій Діві Марії свій замок і увесь край. Ян Потоцький настільки перейнявся цим чудом, що прийняв католицьку віру, а фортецю пожертвував для Цариці небес. В замку домініканці влаштували каплицю, до якої перенесли ікону.
 

Чудо перемоги над татарами

 
Під Летичевом затрималося військо Станіслава Ревери-Потоцького. Нічого не знаючи та не підозрюючи про наближення татарської армії військо заснуло разом зі своїм полководцем. Але стомленому гетьманові під час сну з’явилася особа Жінки, яка перестерігала його перед бідою, яка вже була дуже близько. Прокинувшись від цього видіння гетьман збентежений одразу повідомив про своє видіння військову старшину. Але вони переконали його, що цей сон від перевтоми. Заспокоєний гетьман повернувся до місця відпочинку, але незадовго знову побачив ту саму постать Жінки, яка стверджувала йому те ж саме, що й у першому видінні. Після другого видіння, не повіривши, гетьмана знову відправили спати. У третій з’яві Жінка знову говорила готуватися до бою. Цього разу гетьман віддав наказ підняти військо. Рано вранці на горизонті з’явилися турки. Проте військо гетьмана вже було готове до бою. Після перемоги гетьман увійшов до маленької дерев’яної каплички у фортеці, і склав Богові подяку. І тут на іконі він побачив саме ту Жінку, яка йому три рази являлася. В подяку Пресвятій Богородиці гетьман разом із своїм військом склали пожертвування на будову мурованого храму. І вже у 1638 р. ікону Богоматері перенесено до нового храму. Слава про численні чуда швидко швидко розросталась.
 

Непроста мандрівка ікони

 
В 1648 р. монахи вивезли ікону з причини війн між українськими та польськими народами. Храм було пограбовано та призначено для стайні. Домініканці змушені втікати з іконою до Львова. І тут вона затрималася аж на цілих 76 років. Після Карловецького трактату між Австрією, Росією, Польщею і Венецією з одного боку і Турцією з іншого – Поділля звільнилося від наїзників, стихли багаторічні війни. Такий перебіг подій дозволив монахам повернутися до Летичева. Розпочалася відбудова святині та монастиря, і вже у 1722 р. ікона Пресвятої Діви Марії Летичівської змогла повернутися до Летичева.
 

Двічі коронована!

 
Після того як духовна влада затвердила, що ікона Летичівської Богородиці є чудотворною, домініканці звернулися до Апостольського Престолу з проханням про коронацію ікони. Святіший Отець Пій VI видав декрет про дозвіл здійснити коронацію образу. До Летичева прибули золоті корони. Коронація відбулася 4 жовтня 1778 року.
 
На жаль пізніше корони було викрадено, але вже не задовго у 1880 р. Папа Римський Лев ХІІІ поблагословив нові золоті корони, прикрашені перлинами і п’ятьма діамантами, які до цього часу прикрашають чудесну ікону.
 
Сумний та важкий період для ікони був під час розподілу Речі Посполитої. Подільські землі перейшли до володіння російських царів. Життя католицьких осередків постійно переслідувалось та утискалось. З роками ченців ставало все менше, але й ті, які залишалися не могли вільно працювати.
 
Внаслідок переслідувань за віру тодішній настоятель парафії у Летичеві  о. Франциск Шимкус у 1914 р. побоюючись знеславлення ікони перевозить її до Пєтнічан, до маєтку графа Здіслава Грохольського. Але невдовзі ікону перевезено до храму Братів Капуцинів у Вінниці. З входом австрійських військ на Поділля, настали часи миру, тому настоятель Летичівської парафії вирішив урочисто повернути ікону Богородиці з Вінниці до Летичева.
 

Важкий час – час комунізму

 
В 1919 р. місто Летичів захопили більшовики. Над дверима святині розмістили напис «Тут вхід у комісаріат». Це сталося так несподівано, що не було навіть часу на винесення ікони. Ікону прикрили завісою. Більшовики навіть не здогадувалися, який скарб криє ця проста завіса. У цьому ж році у Летичів ввійшло польське військо і почалися польсько-більшовицькі війни. 1920  року чудотворну ікону було вивезено до Проскурова. Звідти у спеціальному вагоні пристосованому під каплицю, ікону вивезено до Варшави. А згодом до Луцька. Ікона була інтронізована у головному вівтарі храму. Під час спеціальної молитви, єпископ Адольф Шельонжек вперше використав титул Марії Летичівської як «Цариці Поділля та Волині».
 
Під час ІІ світової війни єпископа Адольфа Шельонжека було арештовано і вивезено до Києва, священики ж отримали наказ залишити Луцьк. Під час евакуації, в останню хвилину було знято ікону, її загорнуто в ковдри, і запаковано в кухонну шафу. У вантажному вагоні, серед меблів та багажів Пані Поділля та Волині вирушила у своє чергове вигнання на Захід. Ікону переховували і зберігали у своїй каплиці сестри-служки у Любліні аж до 2014. 4 жовтня 2014 року ікону Матері Божої Летичівської урочисто перенесли для публічного культу у храм Матері Божої Святого Розарія.

Сучасний Санктуарій Матінки Летичівської за кордоном

Сьогодні у храмі Матері Божої Розарієвої у Любліні вшановується оригінальний-образ Матері Божої Летичівської. Архиєпископ Станіслав Будзік, митрополит Люблінський, під час урочистої Святої Меси 7 жовтня 2017 р. проголосив храм Матері Божої Святого Розарію санктуарієм Богородиці Летичівської, Покровительки нової євангелізації.
 
Щороку, 6 липня, у Санктуарії Матерії Божої Летичівської в м. Летичів відбувається жеребкування парафіяльних команд для участі у Дієцезіальному чемпіонаті з футболу.
 
МОЛИТВА ДО МАТЕРІ БОЖОЇ ЛЕТИЧІВСЬКОЇ
 
Мати і Пані наша Летичівська, вже кілька століть люди приходять до Твого образу. Приходять з болем у серці, а повертаються утішені.
Сьогодні я стаю перед Твоїм святим Обличчям зі своїми турботами та болем. Приходжу сповнений(а) надії, що Ти, Мати і Пані наша, допоможеш у різних моїх труднощах і проблемах.
Прошу Тебе, Маріє Летичівська, про міцну віру, надію та любов.
Прийми під свою опіку мою родину, парафію та всю Христову Церкву.
Маріє, забери з мого серця сумніви та гнів, а обдаруй миром та любов’ю.
О, Мати і Пані наша Подільська, Ти знаєш, чого я найбільше потребую, тому візьми мене під свою опіку на землі, а після смерті запровадь мою душу до Царства Твого Сина Ісуса Христа.
Мати Божа Летичівська, Цариця Поділля і Волині, молись за нас!